одна хмара

Страх мій був у ньому, бо він був вічний, він був вічний у всьому, я від нього відлетіла, і кружляла навколо нього, він більше не дбав, як розсада василюка, що прийшла з абсурду. Мені сподобався кактус, тому що він був такий самотній і спущений, що я не знав, що поруч з ним можна вмістити стільки рослин. Мій страх був у пастці, і я все ще не хотів тікати.

Я летів і приземлився на його руки, як голуб.
Мені подобається чіплятися за нього, як маленька дівчинка, яка чіпляється за свого батька, незважаючи на його гнів, тому що вона забула їсти. Мені подобається, як він розповідає мені дивні історії, і як він робить мене чимось невидимим і невідчутним.

Коли він приходить, час випаровується, ніби його не було. Мені подобається, як я стала тим, ким я є, з ним. Там, де ми вже не єдина хмара, ми стали єдиною хмарою.